Історична довідка
Село Пархомівка розташоване в околицях р. Тарган, притоки річки Рось, на відстані 12 км. від районного центру смт. Володарка, за 35 км. від м. Б. Церква та за 12 км. від автотраси Київ - Одеса. Рік - заснування - 1510. Площа території с. Пархомівка складає 3185 га., з них pіллі - 2110 га. В селі нараховуеться 360 дворів, населения складає 720 чоловік.
Територія села Пархомівка рівнинна, в минулому заплавина річки. Село розташоване на родючих чорноземних грунтах, залишки лісів на околицях села свідчать про те, що дана територія в минулому була вкрита густими лісами (Баколощина). Назва лісового масиву утворилась в часи гайдамаччини (так називались глибокі вибої, які залишались в лісі під час їзди возами). Пархомівка розташована на річці Тарган, яка за свідченням старожилів, була судноплавною, а отже вигідним i важливим торговим шляхом.
Територія села - частина тих земель, де в першому тисячолітті нашої ери сформувалось ядро великого Східнослов'янського етнічного масиву, в складі якого було плем'я полян, що заселяло басейн річки Рось та її притоки Тарган. На пархомівських землях слов' яни-землероби вирощували кілька сортів проса, пшениці, ячменю. Жито залишалось провідною с/г культурою.
Населения Пархомівки внесло великий вклад в боротьбу давньоруської держави проти кочових племен печенігів, а потім половців за князів Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого. Свідченням цього є знахідка залишків зброї та кінного спорядження, яке було виявлене під час копання колодязя жителем с. Пархомівки Цимбалюком Андрієм. Ці історичні реліквії знаходяться нині в Білоцерківському історико- художньому музеї.
Активну участь брали поселенці Пархомівки в остаточному визволенні Правобережжя. 10 листопада 1702 р. повстанське військо під керівництвом Семена Палія штурмом оволоділо фортецею в Білій Церкві. Вперше тут відзначилися поселенці Пархомівки під керівництвом сотника Пархома.
Польський уряд все зробив, щоб придушити повстання i посилити гноблення селян. Про наростання феодального гніту свідчать дані опису королівських маєтностей 1715-1789 років.
Bci старостатства були закріпачені, залишилось 98 козацьких поселень по Білоцерківському старостатстві. Не закріпачені були поселення вздовж річки Тарган, де сотником був Пархом. Звідси, вважається, пішла назва села Пархомівка. В 1859 р. в час хрещених ярмарків в Києві була оформлена купча на село вартістю 150000 карбованців: продавець - Фаддей Крижанівський, покупець - Олександр Браницький.
В другій половині XIX ст. Пархомівський маєток належав польському раднику В. I. Маковському, а по його заповіту з 1871 р. - дворянину К. К. Рудницькому.
8 квітня 1893 р. по купчій rpaмоті, маєток придбав російський поміщик, дійсний статський радник граф Віктop Федорович Голубєв. Будучи володарем Пархомівки 10 років, він за ці роки організував тут за свій кошт чайну, читальню, влаштував амбулаторне лікування для селян, однокласне професійне училище для дівчаток i окремо для хлопчиків (1899 р.).
В. Ф. Голубєв виділяв також засоби для допомоги двокласному міністерському училищу, якому заповів більше 4-х тисяч крб . В селі було відкрито 4-класне училище взамін 2-класної народної школи.Приходська церква в честь Покрови існувала в селі давно і була дерев'яною. За свідченнями Л. Похілевича стара п'ятиглава церква від старості розвалилась. Із залишків старої церкви була побудована на кладовищі невелика церква в ім’я Івана Воїна.
Ще при житті, в 1902 р. В. Ф. Голубєв заказав російському архітектору В. О. Покровському проект церкви, розрахованої на 2000 чоловік. Закладку нової церкви було зроблено у 1903р., а 24 серпня 1907 р . - церква була освячена. Церква Покрови Пресвятої Богородиці - унікальна пам’ятка архітектури і мистецтва XX ст.. Вона є окрасою і візитною карткою села.
Судячи з репродукції авторських креслень церкви, архітектор В. О. Покровський розглядав майбутню будову, як синтез архітектури, монументального живопису і декоративного мистецтва.
У композиції фасаду споруди церкви контрастно поєднується цегла, мармур, кераміка. Органічно вплітаються в декорацію ансамблю написи слов’янською в' яззю. Великою цінністю є фресковий живопис на фасаді та абсиді, виконаний художником В. Перміновим і мозаїка, створена в майстернях відомого художника-мозаїста В. Фролова. Ескізи для фресок і мозаїк зробив всесвітньо відомий російський художник Микола Реріх. Ім'я його тісно пов'язане з Пархомівкою.
З 1919 року Пархомівський волосний ревкомзем (с.Пархомівка стала волосним центром) здійснював реформу по розподілу поміщицьких земель між безземельними та малоземельними селянами.
Колективізація в с. Пархомівка почалася на початку 1930 року. Першим етапом на шляху до колективного господарства в Пархомівці було створення сількогосподарських товариств (1926-30 рр). Організатором цього товариства став пархомівчанин Василь Антонович Карпіленко.
У 1929 році в Пархомівці створюються ТСОЗи, які з 1930 року "переросли" в колгоспи. Першим головою колгоспу в с. Пархомівка був Купріян Лановенко. Вже в 1933-34 роках колгоспи дещо зміцніли, змінювалось ставлення до них селян. У Пархомівці відновились 3 колгоспи у трьох частинах села: на Морозівці - колгосп ім.. XVII партз 'ізду; на Лящині - колгосп ім. Леніна; на Оліївці - колгосп ім. Сталіна.
Надзвичайно трагічними стали для Пархомівки, як і для всієї України, 1932-33 роки. Штучно створений сталінським режимом голодомор заморив 573 жителів с. Пархомівка. В честь померлих пархомівчан в 1992 році на сільському кладовищі був установлений пам'ятник Голодомору 1932-33 p.p. (автор пам'ятника Зоренко І. Я.).
Ще більш страшнішим випробуванням для пархомівчан стали роки Другої світової війни. З 17 липня 1941 року по 31 грудня 1943 року с. Пархомівка була окупована німецько- фашистськими загарбниками. З фронтів Великоі Вітчизняної' війни не повернулося 104 односельці.
В 1950 році три Пархомівські колгоспи укрупнені в один, який назвали ім. Леніна (перший голова колгоспу був І. Я. Крамаренко). В лютому 1974 року за спільною згодою жителів села Пархомівка і Ожегівка колгоспи було об'єднано в один колгосп ім. Леніна.
Укрупнене господарство економічно зміцніло. Приклади самовідданої праці показували ланки М. М. Цимбалюк, Н. Й. Грінцевич, Г. І. Нечипоренко; доярки - Пільганчук Н. П, Г. О. Шинкаренко, Н. М. Невінчана механізатори - М. X. Мордованюк, І. Т. Мороз, Ю. М. Мороз, О. І. Ступака, В. А. Гаврилюк; водії - Бловатній М. Я., А. П. Лабиш, І. М. Бойко, І. Л Шевченко, Л. П. Ковальчук, М .П. Котелянець, колгоспний токар Майстренко П. П. та багато інших.
У 1974р. почали функціонувати Будинок культури та магазин.
З 1977р. по 1983р.р. правління колгоспу очолював А.С. Бабенко. Під час його головування в цннтрі села збудовано торговельний комплекс із магазинами продовольчих, промислових та господарчих товарів. Побудовано зерносушильний комплекс, зерносклад, склад паливно-мастильних матеріалів; реконструйовано ряд виробничих приміщень, кормоцех.
У 1983-1986 р.р. у когоспі головував Д.В. Моргун. У цей період побудовано ремонтну майстерню, тривала реконструкція виробничих приміщень. Однак став помітним спад виробництва.
У 1986 р. господарство очолив В.М. Чопівський. У 1987р. зібрано рекордний урожай зернових культур - 38.4 ц/га, вт.ч. озимої пшениці - 43.7 ц/га. Колгосп мав прибуток 1 млн. крб.
Велика увага у той період приділялась розвитку села. Розпочалося будівництво нової сучасної школи на 366 місць; проводяться реставраційні роботи в Свято-Покровській церкві.
З 1990 по 1995р. господарство очолював Б.О. Нагаївський. У цей період відбулася реорганізація колгоспу, розпаювання земель між його членами.
Багато колгоспників за сумлінну працю були відзначені високими урядовими нагородами: комбайнер Ступака І. О. нагороджений орденами «Знак Пошани» (1972 р.), Трудового Червоного Прапора (1973 р.), Слави III ст. (1976 р.) та отримав звання заслуженого механізатора сільського господарства УРСР; механізатор Мороз Ю. М. - орденом «Трудової слави III ступеня» (1976 р.); технік штучного осіменіння Кондратюк Р. П - орденом «Знак Пошани»; інженер, голова сільської ради Блажієвський В. Л. - орденом «Знак пошани» , доярка Петренко М. Й. - орден «Знак Пошани» (1982 р.). Бригадир дільничої бригади П. П. Паламарчук та механізатори Гнатюк Н. Г., Гаврилюк В. А. , бригадир Паламарчук І. М., ланкова Гульченко Т. К.- медалями «За трудову доблесть», ланкова Цимбалюк М.М. – орденом Трудового Червоного Прапора.
У різні часи життєдіяльністю сільської громади опікувалися голови сільської ради І.П. Кучер, О.І. Івасенко, О.М. Омельчук, В.Л. Блажієвський, І.А. Онопрієнко, М.Є. Вощенко.
У період розбудови та становлення незалежності української держави пройшло розмежування аграрного сектора. На зміну колгоспам прийшли інші форми господарювання.
Нині на території с. Пархомівки діє ТОВ «ФК ЛТД» (гендиректор - М.С. Каплун), ФГ «Гайок» (директор – Бевза В.М.), ФГ «Богдан» ( М. П. Шиндер), ФГ «Відродження» (директор - В. Г. Скиба), ПП «Надія» (М. В. Лук’яненко), індивідуальні с/г господарства. Гарні пархомівські чорноземи при вмілому господарюванні аграріїв дають чудові врожаї.
У селі діє навчально - виховний комплекс «Загальноосвітня школа – І –ІІІ ст..- дошкільний навчальний заклад» (110 вихованців), зорієнтований на особистісний підхід у навчанні і вихованні дітей (директор – Невінчана В.В., кращі педагоги: Ткач О.А. , Гордієнко О. Л. та Гордієнко О.С, Ступака Л. В. , Лісовий В. М. , Бабенко К. П. , Цимбалюк Л.І..), ветерани праці Дяченко Ю. С. , Вощенко Л. А.
У Пархомівці працює будинок культури (директор Позняк І.А.); медамбулаторія загальної практики сімейної медицини (головний лікар Греш О.Л. , лікар-стоматолог Лафінчук О.В., медпрацівники: Шевчук Н.Д., Ващенко Н. Ю., Пукшин М. ); відділення зв’язку ( завідуюча Нікітіна Н. Б. ); функціонують- 7 торгівельних павільйонів.
Окрасою і візитною карткою села є унікальна пам'ятка архітектури, мистецтва і духовності - Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Це діючий храм УПЦ, настоятель- протоієрей Василь Савка.
Сьогодні сільська громада потребує здійснення подальших перетворень в усіх сферах суспільного життя, вирішення соціальних проблем шляхом активізації подальшого економічного розвитку господарського комплексу, збільшенням інвестиційної активності, подальшим розвитком малого та середнього бізнесу.
Село Пархомівка є привабливим і для розвитку зеленого туризму, маючи цінну історико - культурну спадщину. Вирішенням цих завдань опікується виконком Пархомівської сільської ради, який з 2006 р. очолює сільський голова Н. М. Грінцевич.
З 1994 р. рішенням Пархомівської сільської ради 14 жовтня (у день храмового свята Покрови) відзначається День Пархомівки.
